Полный текст песни Дороги - Піккардійська Терція

Заскриплять поїзди із вокзалів заплаканих,
З манускрипту небес обірветься печать.
Доки вітер жене снігурів переляканих,
Доти з срібних сторіч, наші кедри мовчать.
А дороги, дороги скоряються дорого,
Може є десь котрась, без розлук, без розлук.
Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,
І метнеться земля під колесовий стук.

І коли вишина журавлиними клинами,
Вперше скотиться вниз на летючі кущі.
Тихо станеш дощем і запахнеш калинами,
І підеш звідтіля, так, як ходять дощі.
А дороги, дороги скоряються дорого,
Може є десь котрась, без розлук, без розлук.
Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,
І метнеться земля під колесовий стук.

А дороги, дороги скоряються дорого,
Може є десь котрась, без розлук, без розлук.
Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,
І метнеться земля під колесовий стук.